Комунальний Заклад
"Херсонський обласний протитуберкульозний диспансер"
Херсонської Обласної Ради

Починаючи з 1905 року допомогу  хворим на туберкульоз надавав лише один лікар в м.Херсоні, який працював у амбулаторії , відкритій при медичній управі. Планомірна  боротьба з туберкульозом  розпочата в лютому 1923 року, коли був відкритий у м. Херсоні перший протитуберкульозний диспансер. Головним і єдиним лікарем Херсонського тубдиспансеру була Мамаєнко Софія Олександрівна.  Саме вона організовує прийом хворих на туберкульоз,  відвідує їх вдома.  У 50 – х роках їй присвоєне звання заслуженого лікаря України.

 

У 1926 році при диспансері організоване дитяче відділення. В Каховці, Н.Маячці, Березноговатому відкриті тубкабінети. Тубдиспансер розпочинає виконувати функції окружного диспансеру.

У 1928 році був відкритий нічний санаторій.

З 1929 року в Херсоні в числі небагатьох міст Радянського Союзу розпочинається щеплення від туберкульозу новонароджених із сімей хворих на туберкульоз.

У 1930 році відкривається перше туберкульозне відділення на 20 ліжок, а потім  розширяється до 80 ліжок.

В цьому ж році відкривається нічний тубсанаторій обласного відділу охорони здоров’я і шкільний тубсанаторій на 50 ліжок.

У 1933 році хірург Вороной Ю.Ю. проводить першу операцію з приводу туберкульозу легень (ектраплевральна торакопластика).

З 1938 року хірург Юрженко П.І. проводить планові операції з приводу туберкульозу (торакопластику). У цьому ж році відкривається відділення кістково – суглобового туберкульозу.

У селі Нова Збур’ївка  Голопристанського району  в 1949 р.   земська лікарня побудови 1893 року була перепрофільована в туберкульозну лікарню на  50 ліжок, а у 1956 році – в туберкульозний санаторій на 100 ліжок. З 1949 р. до 1965 р. – головним  лікарем  якого був Денисенко Яків Константинович , з 1965 р. і по теперішній час головним лікарем є  канд. мед.  наук Калабуха Анатолій Володимирович. З 1972 року – знову перепрофільована у туберкульозну лікарню 

З 1957 року посилюється протитуберкульозна робота: відкривається стаціонар на 20 ліжок при облтубдиспансері, організуються райтубдиспансери у Генічеську, Каховці.

50 – десяті роки характеризуються різким збільшенням протитуберкульозних закладів – у 1957 році їх нараховується 61, у тому числі 8 тубдиспансерів. У всіх районах були відкриті туб відділення. Ці диспансери були мало спроможними, знаходилися  в пристосованих приміщеннях, не відповідали санітарним нормам, проте на тому етапі вони відіграли велику роль у справі ізоляції хворих, припинення контакту, зменшення резервуару інфекції.

Цитати із засідання колегії управління здоров’я Херсонської області у 1967 році:

«Благодаря неуклонному повышению материального благосостояния и культурного уровня населения, систематическому проведению специальных противотуберкулезных мероприятий, заболеваемость и смертность от туберкулеза в области систематически снижается.  В 1966 г. по сравнению с 1950 г. в области заболеваемость и смертность от туберкулеза органов дыхания снизилась более чем в 4 раза, а смертность от туберкулезного менингита в 58 раз! Общее количество больных уменьшилось в 2,4 раза. Однако туберкулез остается еще распространенным заболеванием и несет большой ущерб здоровью населения.

Анализ основных показателей свидетельствует о выраженных положительных сдвигах. Однако эти результаты нас уже не могут удовлетворить. В области в 1966 году заболело 1280 чел, в том числе 95 детей. Общая численность больных на начало 1967 года составляет 8 000 чел., с которых 2 154 бактериовыделителей.

Мы убедительно просим строителей ускорить строительство противотуберкулезного диспансера!»

«…Постановлением Совета Министров Украинской ССР от 31 октября 1966 года и одноимённым постановлением облисполкома  решено создать новые благоприятные условия для борьбы с туберкулезом».

В 1972 році в першу чергу відкриті диспансерне та 3 стаціонарних відділення із службами обласного протитуберкульозного диспансеру.  

Керував будівництвом, а потім і очолював  обласний медичний заклад   молодий, енергічний, досвідчений Феодосий Константинович Гончарук.

Із маленького старого диспансеру з ним перейшли досвідчені лікарі, медичні сестри і санітарки.  

Необхідно згадати Сидоренко Лідія Степановну, Штуцу Ганну Іванівну, Єліну Фаїну Олександрівну, Рибакова Георгій Олександровича, Слуцьку Євгенію Абрамівну. З перших днів відкриття обласного диспансеру і до сьогодні працюють Ленчевска Тамара Максимівна, Саулкіна Алла Михайлівна, Талашенко Людмила Самійлівна.

Ленчевський Віктор Миколайович – перший начмед в новому колективі збудованого закладу.

1 відділення прийняло всіх хронічний тубхворих  Херсонщини під початком Шурій Людмили Олексіївни, яка прийшла із своїм колективом і пацієнтами з госпіталю інвалідів та учасників ВВВ.

2 відділення очолила легенда Херсонської фтизіатрії Слуцька Євгенія Абрамівна, яка перейшла з міськими пацієнтами з інфекційної лікарні.

Відділення  фтизіохірургії  лягло на плечі Лисової Віри Павлівни.

Це відділення незабаром зазнало  відчутних  змін  при введенні в дію другої черги диспансеру. Відділення стало  єдиним на Херсонщині торакальним, очолив його талановитий, невтомний Плішко Роман Йосипович.

За 30 років з 1965 до 1995 років  захворюваність на туберкульоз в Херсонській області зменшилася у 3 рази.

Зміна керівництва облтубдиспансеру припала на роки стрімкого зростання епідемії та прийняття нових викликів даного захворювання. У 1996 року головним лікарем обласного протитуберкульозного закладу призначений молодий, енергійний, талановитий Володимир Миколайович Бурятинський. А згодом його заступником з медичної частини став такий же молодий та енергійний Володимир Петрович Тимошенко.

Диспансерним відділенням починаючи з 1972 року завідувала Тамара Василівна Рюмшина, завдячуючи її організаторським здібностям та кропіткій роботі встановлений стійкий контроль за обґрунтованістю постановки діагнозу, стаціонарним, амбулаторним та санаторним лікуванням.  

Першим дитячим фтизіатром   була Єліна Фаїна Олександрівна. Значний вклад у боротьбу  з туберкульозом серед дитячого населення області з 1977 до 1992 рр. внесла Вдовиченко Галина Кирилівна. А всі роки епідемії туберкульозу в області  контроль за захворюваністю серед дітей з 1992 року по даний час забезпечує Макаренко Ірина Олександрівна.

Не можу не відмітити вклад у наданні меддопопомоги хворим на туберкульоз вірних  та надійних  головних медичних сестер Чеботарьової Надії Іванівни, Малиновської Тамари Ємельянівни, Ковбасюк Надії Іванівни.

Заслужений колектив лікарів пройшов досить нелегкий шлях. Половина з них надалі надають висококваліфіковану допомогу хворим і присутні в нашому залі.

Знову повертаюся в історію:

До 1962 року в облтубдиспансері служби статистики як такої не було.  У 1962 році створено організаційно-методичний кабінет. З того часу створюється картотека на всіх хворих на активний туберкульоз, які проживають на території області, ведеться контроль за показниками.

У 1967 році завідувачем оргметодкабінету була призначена  Ленчевська Тамара Максимівна, яка незмінно керує на сьогодні інформаційно-аналітичним відділом облтубдиспансеру. За значний вклад в організаційно – методичну роботу  нагороджена орденом „Знак пошани”, Грамотами Міністерства охорони здоров’я України, має звання „Відмінник охорони здоров'я ”. 

Завдячуючи роботі команди інформаційно-аналітичного відділу під керівництвом Тамари Максимівни ми можемо аналізувати наші результати, досягнення та недоліки.

Захворюваність на туберкульоз в Херсонській області тривало перевищує середньоукраїнські  показники. Проте у 2005 році ми перевищили рубежі 60 років, пройшовши скорочення ліжкового фонду як стаціонарних так і санаторних протитуберкульозних ліжок, із скороченням фтизіатричних штатів. Цей епідемічний ураган протягом 20 років ми витримали, вистояли,  завдячуючи єдності однодумців, щирості і доброті у відношенні до хворих,  не зважаючи на їх соціальне походження.

У 2012 році  показник захворюваності в Україні зріс на 1,3 % і становить 68,1 випадків на 100 тис.населення, в області – 98,5.