Комунальний Заклад
"Херсонський обласний протитуберкульозний диспансер"
Херсонської Обласної Ради

ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ЗАГРОЖУЄ ЛЮДСТВУ

Одна третина населення світу інфікована збудником туберкульозу, а в країнах, де зареєстрована епідемія туберкульозу, кількість інфікованих сягає 80-90% дорослого населення. Щороку у 8-10 млн. людей розвивається захворювання на туберкульоз, а 2 млн. помирають від нього; ще 3,5 млн. людей помираютъ від поєднаної інфекції ВІЛ/СНІД та туберкульоз. Останнім часом в усьому світі спостерігається зростання захворювання на медикаментозностійкий туберкульоз та смертності від нього.

Найважливішою причиною широкого розповсюдження туберкульозу являється його інфекційна природа. В 1882 році німецький вчений Роберт Кох відкрив збудник туберкульозу - мікобактерію, яка була виявлена в мокротинні та інших виділеннях, в органах хворих на різні форми туберкульозу.

Основним джерелом розповсюдження інфекції є хвора на туберкульоз людина, яка виділяє при кашлі та чиханні дрібні краплинки мокротиння та слини -вони розносяться навкруги на відстані 0,5-1,5 м і утримуються в повітрі до 60 хвилин. В цих краплинках в значній кількості можуть знаходитись мікобактерії туберкульозу - хворий заразною формою може виділяти за добу до 10 млрд. мікробів, а за рік інфікувати до 20-25 оточуючих.

Мікобактерії туберкульозу відрізняються високою стійкістю і довго зберігають життєдіяльністъ в висохлих краплинках мокротиння на одежі та білизні хворого, меблях, килимах, стінах та підлозі кімнати; в подальшому мікроби з частниками сухого мокротиння з повітрям потрапляють в дихальні шляхи оточуючих людей.

Збудники туберкульозу можуть потрапити в організм і іншими шляхами, наприклад з їжею, при вживанні сирого чи недостатньо провареного м'яса та молока хворої корови. При всіх видах захворювання має значення тривалість контакту та кількість мікобактерій туберкульозу, які потрапили в організм -масивність інфекції. Якщо захворювання було випадковим, короткостроковим із поодинокими мікобактеріями, то туберкульоз у оточуючих розвивається відносно рідко. Спрацьовують захисні сили організму: крупні крапельки інфікованого повітря, що осідають в верхніх дихальних шляхах, відкашлюються, а та невелика кількість мікобактерій, що попадає в легені, поглинається спеціальними білими кров'яними клітками, руйнується і виводиться з організму разом з токсинами або залишає сліди зустрічі з інфекцією у вигляді неактивних туберкульозних вогнищ («кальцинатів») та рубців.

Між іншим, при більш тривалому та тісному спілкуванні з хворим, який виділяє мікроби в значній кількості, не слідкує за собою, не дотримується правил особистої гігієни, ризик захворювання членів його сім'ї та співробітників значно зростає. Ця небезпека інфікування стає менш вірогідною при задовільних житлових умовах, при достатньому культурному рівні та дисциплінованості хворого, при виконанні ним та його близькими профілактичних заходів. Таким чином туберкульоз був і залишається не тільки інфекційною, але і соціальною хворобою, пов'язаною з умовами проживання, праці, харчування та культури населення, відношення людей до вживання алкоголю та тютюнопаління. До групи ризику віддносяться наркомани, особи без певного місця проживання, носії ВІЛ-інфекції та хворі СНІДом, мигранти, особи, що хворіють на цукровий діабет, психічні захворювання, хронічні та гострі інфекційні захворювання, алкоголізм. Більша вірогідність інфікуватись при контакті у фізично ослаблених людей, новонароджених, дітей раннього віку, підлітків, людей похилого віку та жінок в період вагітності, пологів та абортів.

Туберкульоз це інфекційна хвороба, яку спричинюють мікобактерії туберкульозу і яка перебігає з періодичними загостреннями та ремісіями. Частіше всього вражаються органи дихання, але по кровоносній та лімфатичній системі інфекція може розповсюджуватись по всьому організму і привести до захворювання будь-якого органу: кістки, суглоби, нирки, статеві органи, головний мозок тощо.

Симптоми туберкульозу спочатку, особливо у молодих та фізично міцних людей, можуть бути відсутніми. У більшості ж хворих розвиток захворювання супроводжується повільним наростанням погіршення самопочуття, загальною слабкістю, зниженням працездатності та апетиту, нічним потовиділенням, підвищенням температури тіла та кашлем. Якщо кашель тривожить три тижні та більше або з'являються інші симптоми туберкульозу, необхідно терміново звернутись до лікаря для дообстеження.

Вирішальна роль у виявленні початкових форм туберкульозу належить лабораторному (обстеження мазків мокротиння) та рентгенологічному методам. При своєчасному виявленні туберкульозу та повноцінному лікуванні в переважній кількості випадків досягається повне та стійке одужання. Але, якщо хворий несумлінно відноситъся до лікування, перериває курси антибактеріальної терапії самовільно приймає засоби «народної медицини», зловживає алкоголем та тютюнопалінням, то велика ймовірність того, що мікобактерії туберкульозу можуть набути стійкість до основних найбільш активних препаратів. В такому випадку, при повторному курсі лікування призначаються більш токсичні та значно дорожчі протитуберкульозні ліки, а саме головне, ставиться під сумнів успішний результат і збільшується ризик хронічного перебігу туберкульозного процесу.

Успіх лікування в значній мірі залежить від самого хворого, його відношення до прийому медикаментів, лікарняного режиму, допомоги держави та участі громадськості.

Зав відділенням №2 КЗ ХОПТД                                                                                                             Л.Р. Мулярчук